Модель оподаткування доходу домогосподарств
Модель оподаткування доходу домогосподарств передбачає наступне:
1) запровадження обов’язкового подання нульової декларації;
2) зміна механізму визначення неподаткового мінімуму доходу фізичної особи, а саме - встановлення 1 раз рік суми неоподаткованого мінімуму на рівні 60% від середньої заробітної плати за минулий рік;
3) надання права особам, що ведуть спільне господарство самостійно визначати склад домогосподарства з метою оподаткування його доходів;
4) встановлення для домогосподарств річного звітного періоду з 1 вересня по 31 серпня відповідних календарних років;
5) сплата протягом відповідного річного періоду джерелом доходу фізичної особи податку на доходи фізичної особи з всієї суми доходу;
6) встановлення періоду подання домогосподарствами декларацій про доходи у межах жовтня – листопада кожного року;
7) запровадження правила, що визначення суми податку на доходи домогосподарства за відповідний рік відбувається наступним чином:
- підсумовуються доходи всіх членів домогосподарства;
- вираховується загальна для домогосподарства величина неоподаткованого мінімуму, виходячи із кількості членів домогосподарства, враховуючи дітей, людей похилого віку та інших членів господарства,які отримували чи не отримували доходів у відповідному періоді;
- сума доходу домогосподарства, що підлягає оподаткуванню у відповідному річному періоді визначається як різниця між загальною сумою доходів всіх членів домогосподарства та загальної суми неоподаткованого мінімуму для відповідного домогосподарства;
- сума податку на доходи домогосподарства за відповідний період зазначається у декларації виходячи із визначної суми доходу домогосподарства, що підлягає оподаткуванню у відповідному періоді;
- різниця між сумою податків на доходи, що сплачені кожним членом домогосподарства протягом звітного року та визначеною суму податку на доходи домогосподарства, повертається домогосподарству податковою службою до 25 грудня календарного року в якому подається відповідна декларація.
Впровадження окресленої моделі оподаткування доходів фізичних осіб матиме позитивний економічний та соціальний ефект. По-перше, перехід від патерналіських очікувань людини до відповідального ставлення до своїх доходів, обов’язків та взаємовідносин з державою. По-друге, це мінімізація корупційних ризиків в сфері перерозподілу публічних фінансів, в тому числі, на соціальне забезпечення вразливих верст населення. За такої моделі, в першу чергу, опікуватися їх інтересами будуть домогосподарства. І саме на такій моделі оподаткування має бути в подальшому вибудувана в державі система соціального захисту людини.
В частині оподаткування фізичних осіб які здійснюють підприємницьку діяльність, пропонується наступна модель.
По-перше, вбачається за необхідне змінити підходи держави до умов реалізації права фізичної особи на підприємницьку діяльність. Норми Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації пропонується виключити (ч.2 ст. 50 ЦКУ).
По-друге, з метою оподаткування доходів фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність (самозайнятих осіб) виділити дві групи, а саме:
- самозайняті фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, оподатковують свої доходи за загальними правилами встановленими для фізичної особи;
- самозайняті фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері побутових послуг (перукарі, хлібопекарні, ремонтні майстерні тощо) звільняються від сплати податку на доходи фізичних осіб. Натомість для кожного виду такої діяльності місцевою владою визначається ціна патенту, що надає право на здійснення відповідної діяльності. Ціна патенту визначається кожного року, виходячи із економічних розрахунків та потреб громади.
Така модель оподаткування доходів фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, на нашу думку, є справедливою, оскільки збалансовує інтереси людини, громади та держави. Основи вдосконалення й реформування механізму оподаткування доходів фізичних осіб в Україні повинні бути максимально наближеними до європейських стандартів. Водночас потрібно враховувати, що досвід податкового регулювання розвинених країн сформувався, виходячи з їх конкретних історичних та економічних особливостей, тому і можливості його практичного запозичення обмежені. Викладені вище пропозиції, є на наш погляд, найбільш прийнятним до наших умов податковим інструментарієм.
Інститут Громадянських свобод